11 жовтня 2019 року вперше в Україні відбулась Конференція закритих даних, де говорили про відкриті дані, доступ до яких обмежено, або які розпорядники просто відмовляються надавати, оприлюднювати. Визначення відповідальних за оприлюднення відкритих даних осіб, реформування Кодексу про адміністративні правопорушення, навчання розпорядників про відкриті дані, співпраця з громадськістю можуть зсунути цей принцип закритості за замовчуванням.
Під час дискусії про закритість і право на доступ до публічної інформації медіа-юристка Тетяна Олексіюк наголосила на тому, що відсутність персонально відповідальних осіб за відкриті дані ускладнює процес притягнення до відповідальності. Олеся Архипська з проекту “Разом проти корупції”, яка займалась оцінкою станом оприлюднення та оновлення відкритих даних, розповіла, що багато розпорядників формально підходять до виконання Постанови №835 про порядок оприлюднення відкритих даних, а часто і не розуміють, що це і для чого потрібно. Олексій Кабанов з Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зауважив, що можливості департаменту моніторингу інформаційних прав досить обмежені, окрім того і останні зміни до Кодексу про адмінправопорушення практично заблокували роботу Офісу з захисту права на доступ, адже за одну добу потрібно вручити протокол, а в суді за три місяці розглянути справу. З огляду на нестачу людей та небажання розпорядників нести відповідальність, її часто уникають, використовуючи недосконалість законодавства.
Також учасники та учасниці обговорення наголосили на суперечностях законодавства, коли дані є відкритими, але інший спеціальний закон передбачає обмеження доступу до цих даних. Зокрема, це стосується даних про перевезення пасажирів авіакомпаніями чи роботу аеропортів, як розповіла Ірина Кустовська з Державіаслужби.
На Конференції також розповіли про основні приклади закритості та openwashing (коли дані відкриті частково або доступ до них відсутній у належному форматі, але уряд звітує про повну відкритість). Зокрема, відсутність даних про реєстр дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції, неповний набір даних Єдиного реєстру фізичних і юридичних осіб Міністерства юстиції, про неякісні дані Державної судової адміністрації, відсутність доступу до даних про рух громадського транспорту, відсутність даних про якість повітря, навколишнє середовище та інші. Учасники та учасниці дискусії також зауважили на тому, що відсутня відповідальна особа, інституція щодо даних, окрім того, розпорядники не кажуть правди щодо якості та стану даних.
– Розпорядникам потрібно комунікувати зі спільнотою, адже ми готові допомагати, якщо нам чесно скажуть, яка ситуація з даними. Якщо дані в поганому стані чи не збирались належним чином, давайте оголосимо амністію даних, – запропонував Кирило Захаров, засновник сервісу “Суд на долоні”. – Але потім таки почнемо збирати і оприлюднювати якісні дані.
Ситуація з доступом до транспортних даних в режимі реального часу вже кілька років залишається незмінною, незважаючи на рішення судів. Так, незважаючи на позитивне рішення суду щодо доступу до транспортних даних руху громадського транспорту, Івано-Франківська міська рада досі не надала доступу до цих даних, розповів Іван Шерстюк, директор компанії EasyWay. Адже дані надає приватна компанія, і надає їх лишень частково, що робить їх непридатними для використання. В той час міська рада переконує, що все відкрито і навіть долучається до Міжнародної хартії відкритих даних.
(інформація про кейси bit.ly/CDConf2019)
Учасники та учасниці Конференції спільно обговорили, якими можуть бути пріоритети для розвитку відкритих даних в Україні, і одним з них було:
– всім гравцям (громадському, державному сектору, бізнесу) казати правду про ситуацію з даними в Україні, а не займатись openwashing,
– започаткувати на системному рівні принцип open-by-design для погодження закупівлі ІТ-продуктів органам влади та місцевого самоврядування (такі функції виконувало Державне агентство з питання е-врядування),
– адресно працювати з розпорядниками, надавати конкретні рекомендації і пропозиції, – популяризувати практичне використання відкритих даних,
– проводити роз‘яснювальну роботу, що таке відкриті дані і що таке принцип “відкритість за замовчуванням” (не коли хтось має доказувати, чому це має бути відкрито, а коли влада все відкриває, дотримуючись трискладового тесту),
– обрати 10 пріоритетних наборів даних і спільно з урядом працювати над їх якісним відкриттям.
Для того, щоб бути певними, що дані якісні, співзасновник OpenUp Ваня Яні також презентував присутнім методологію оцінки якості відкритих даних, яку розробили експерт/ки ініціативи. Для оцінки пропонують використовувати наступні критерії: доступ, повнота, машиночитаність, відкритість формату, API та передбачувана оновлюваність (методологія та оцінка певних наборів даних доступна за цим посиланням https://github.com/
Конференція закритих даних — перший в Україні захід, присвячений питанню незаконно закритих даних, і який був організований низовою ініціативою OpenUp Ukraine (openup.org.ua). Це ініціатива за відкриті дані, код, формати і дослідження. Партнерами заходу є проекти Програма розвитку ООН в Україні, “Відкрите просторове планування”, “Регуляторна мапа України”, “Суд на долоні”, “Clarity project”, “Detox Ukraine”, Ізівей, Платформа прав людини, Доступ до правди та інші проекти, ініціативи, які входять в OpenUp Ukraine.