ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання протиправними бездіяльності із ненадання на запит та неоприлюднення публічної інформації та зобов’язання її надати та оприлюднити
Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Відповідно до статей 5, 6, 20 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Гарантія права на інформацію забезпечується, зокрема, обов’язком розпорядників інформації, надавати на запит та оприлюднювати інформацію, яка була отримана або створена в процесі їхньої діяльності (статті 3, 4, 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації»), а також створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів (стаття 6 Закону України «Про інформацію»).
Згідно зі статями 1, 101, 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, органи державної влади. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Публічна інформація у формі відкритих даних – це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.
Відповідно до преамбули і статті 13 зазначеного Закону, саме цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень. Всі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. Відтак, зазначений Закон є спеціальним законом у правовідносинах щодо вирішення питань про доступ до інформації (що стверджується також висновками Верховного Суду: постанова від 17.02.2020 у справі № 826/8891/16, від 27.01.2020 у справі № 815/2873/18).
Відповідно до частини 4 пункту 8 Положення про Державну службу статистики України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2014 № 481, Держстат відповідно до покладених на нього завдань організовує і проводить статистичні спостереження за соціально-економічними та демографічними явищами і процесами, екологічною ситуацією в Україні та її регіонах шляхом збирання форм державної статистичної звітності. Відповідно до пункту 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419, фінансова звітність підприємств подається органам державної статистики.
Таким чином, Відповідач як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі статистики, є розпорядником фінансової звітності підприємств, отриманої в процесі діяльності Відповідача із збирання форм державної статистичної звітності.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо удосконалення деяких положень» № 2164-VIII, який набрав чинності 01.01.2018, фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом. На фінансову звітність не розповсюджується заборона щодо поширення статистичної інформації.
Слід зазначити, що існує певна неузгодженість між зазначеними нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Законом України «Про державну статистику» (на що посилався Відповідач, відмовляючи Позивачеві в наданні інформації за запитом від 05.01.2021). Неузгодженість полягає в тому, що статтею 21 Закону України «Про державну статистику» визначено, що первинні дані (в т.ч. фінансова звітність підприємств), отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень є конфіденційною інформацією, яка використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. Поширення статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента, забороняється.
Тобто, різними законами визначено різні підходи до визначення статусу фінансової звітності підприємств: 1) відкрита інформація та 2) конфіденційна інформація (інформація з обмеженим доступом). В той же час, з огляду на правові позиції Верховного суду (викладені, зокрема, в Постанові від 17.04.2020 у справі № 640/7678/19, Рішенні від 21.01.2021 у справі № 9901/407/19, Постанові від 20.01.2021 у справі № 760/15243/14-а та ін.), при визначенні нормативно-правового акту, який підлягає застосуванню у такому випадку суди дійшли вірних висновків, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.
Таким чином, в даному випадку має застосовуватись саме Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо удосконалення деяких положень» № 2164-VIII, який набрав чинності 01.01.2018, оскільки він виданий пізніше ніж Закон України «Про державну статистику», який набрав чинності набагато раніше – 01.01.2001.
Отже, відповідно до статті 101 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Відповідач як розпорядник наявної у нього фінансової звітності підприємств, зобов’язаний надавати цю публічну інформацію на запит.
05.01.2020 Позивач звернувся до Відповідача із запитом (вх.№ ЗПІ/Б-6-21) про доступ до публічної інформації щодо наявної у Відповідача фінансової звітності підприємств. 14.01.2021 Відповідач надіслав Позивачеві відповідь на зазначений запит, зазначивши, що органи державної статистики не мають правових підстав для надання фінансової звітності підприємств. Таким чином, Відповідач відмовив Позивачеві у реалізації його права на доступ до публічної інформації.
Відмовляючи Позивачеві в наданні інформації на запит, Відповідач проігнорував норми статті 34 Конституції України, статей 3, 4, 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», статей 5, 6, 20 Закону України «Про інформацію», що передбачають його обов’язок надавати зазначену відкриту публічну інформацію (щодо поширення якої відсутні жодні обмеження) на запит. Натомість посилався на Регламент Європейського Парламенту та Ради, інші акти ЄС, що імплементовані в національне законодавство і не застосовуються до правовідносин в Україні. Тобто, Відповідач діяв безпідставно, поза межами своїх повноважень та у спосіб, що суперечить приписам законів і Конституції України, чим безпосередньо порушив статтю 19 Конституції України.
Таким чином, Відповідачем порушено право Позивача на доступ до зазначеної публічної інформації у формі її надання за запит.
Окрім цього, відповідно до статей 3, 5, 101, 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов’язком розпорядників інформації оприлюднювати інформацію. Доступ до інформації забезпечується шляхом її систематичного та оперативного оприлюднення (зокрема, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет та на єдиному державному веб-порталі відкритих даних). Розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати і регулярно оновлювати публічну інформацію у формі відкритих даних на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
Відповідач як розпорядник наявної у нього фінансової звітності підприємств, зобов’язаний оприлюднювати і регулярно оновлювати цю публічну інформацію на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своєму веб-сайті. В той же час, всупереч зазначеним гарантіям доступу до публічної інформації та встановленого обов’язку щодо її оприлюднення, Відповідач до цього часу не здійснив жодного оприлюднення наявної у нього фінансової звітності підприємств в будь-якому із зазначених джерел.
Таким чином, Відповідачем порушено право Позивача на доступ до зазначеної публічної інформації у формі її оприлюднення на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на офіційному веб-сайті Відповідача.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Системний аналіз частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір», частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою (правовий висновок, викладений у Постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 640/21330/18).
Системне тлумачення положень пунктів 2, 7 частини 1 статті 4 та пункту 3 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства, з урахуванням правового статусу, повноважень, мети та предмету діяльності Відповідача дають підстави для висновку, що має місце публічно-правовий спір, підвідомчий Окружному адміністративному суду м. Києва.
Враховуючи, значний суспільний інтерес, а також ту обставину, що питання безперешкодного доступу до відкритих даних фінансової звітності підприємств стосується невизначеного кола користувачів та має фундаментальне значення з огляду на курс України до формування суспільства відкритих даних, прошу розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
З огляду на викладене, на підставі статей 5, 159-161, 245 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПРОШУ:
- Прийняти цю позовну заяву до розгляду, відкрити провадження в адміністративній справі.
- Визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненадання Позивачеві інформації на запит від 05.01.2020 про доступ до публічної інформації щодо наявної у Відповідача фінансової звітності підприємств та щодо неоприлюднення фінансової звітності підприємств на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на офіційному веб-сайті Відповідача.
- Зобов’язати Відповідача надати наявну у нього фінансову звітність підприємств на запит Позивача від 05.01.2020 та оприлюднити наявну у нього фінансову звітність підприємств на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на офіційному веб-сайті Відповідача.
Станом на дату подання цієї позовної заяви Позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого Відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.